Як я вже анонсував, нині розкажу про волинське весілля, його особливості та звичаї. Одразу хочу наголосити на тому, що не всі весілля на Волині однакові (швидше навпаки) і я бачив далеко не всі його особливості. Сьогодні розкажу про те, що бачив і що довелось проводити.
Виїхали ми (я і ді-джей Любомир) зі Львова з великим часовим запасом з розрахунком на важку дорогу, але через Дубно (хоч так і на 70 км дорога довша) заїхали досить швидко, приблизно за три години. Беручи до уваги кількість апаратури для мене і для ді-джея, автомобіль був завантажений до самої стелі.
Першим моїм здивуванням було зустріти у Луцьку, окрім ді-джея, з яким ми разом приїхали, львівського фотографа Наталку Дацюк та львівську студію дизайну “I-line”, вже не кажучи про те, що організацією займалася львівська агенція святкових послуг “Персона Грата”. Вже думав що мене чекає класичне львівське весілля, але ні, було багато особливостей та нюансів, але про це згодом і все по-порядку.
Волинське весілля – європейські елементи
Весілля розпочалося з виїзної церемонії реєстрації шлюбу, яку проводила також львівська актриса Христина Гаврилюк у кращих львівських традиціях європейської реєстрації.
Перше застілля розпочалося з молитви (на весіллі були присутні шість священиків) і пройшло без особливих відмінностей. Перший танцювальний блок розпочався з танцю молодої пари та розрізання весільного торта. Перший шматок торта було продано на аукціоні за 800 гривень, які пішли у фонд молодят.
Більшу частину першого танцювального блоку зайняла фотосесія молодят з гостями. Для цього дуже гарно підійшла територія рекреаційного комплексу “Срібні лелеки”, де власне й відбувалось весілля, і додаткові елементи декору у вигляді банера і об’ємних букв висотою близько метра , котрі привезли зі собою декоратори.
На цьому, зрештою, європейські елементи волинського весілля закінчилися і почав пізнавати тонкощі волинського весілля.
Волинське весілля – часові рамки
Мабуть найбільшою несподіванкою у волинському весіллі для мене стала його тривалість та музичні обмеження. Хоча попередньо я був готовий до того, що весілля має закінчитись близько дванадцятої годин ночі, але те, що музичний супровід дозволяється тільки до, максимум, 22.40 – стало і для мене, і для ді-джея великою несподіванкою. Через це довелося сильно коригувати хід весілля і знімання фати відбулося після другого застілля, після чого всі пішли за третє. Цей момент був трохи незвичним.
Волинське весілля – обтанцьовування короваю
В кожному регіоні є свої традиції розрізання весільного короваю, є вони і в Луцьку. Але через часові рамки нам не вдалося провести цей обряд повністю так, як би він мав виглядати, але ключові моменти було збережено. Отже, батьки (в нашому випадку до них долучилися священики) благословляють коровай (або короваї – в нас їх було п’ять) і дружби та неодружені хлопці танцюють з короваєм навколо молодят, після чого коровай розрізають шматки та роздають гостям. Все це має відбуватися під час застілля поки наречена ще у фаті. В нашому випадку обтанцьовування короваю відбувалось на танцювальному майданчику, а розрізали його уже за столом і шматки одразу складали у святкові пакети для солодкого.
Волинське весілля – знімання фати
Обряд, який символізує зміну соціального статусу нареченої на статус молодиці (господині новоствореної сім’ї ) на Волині теж має свої особливості. Спочатку наречена в фаті (вельоні) танцює зі всіма незаміжніми дівчатами закидаючи їм на голову частину своєї фати.
Після чого всім дівчатам, котрі вже танцювали з нареченою під фатою, дружки пов’язують на руку стрічку.
Після того, як наречена перетанцювала з усіма дівчатами, вона сідає на стілець на коліна нареченому і дружки знімають її фату. В цей час свекруха уже готується зав’язати хустину на голову нареченій. Наречена ж не дає їй цього зробити доти, доки свекруха не зробить їй гарний подарунок. Тільки після подарунку свекруха зав’язує нареченій хустину на голову. Хустина зав’язується на Волині під підборіддям нареченої а не на потилиці, як ми звикли у Львові.
Наречена також дарує подарунки родині нареченого після того як свекруха зав’язала їй хустину. На цьому волинські особливості закінчуються і завершується весілля киданням букета та зніманням підв’язки.
У Львові після цього всі співають “Многая літа” і на цьому головна частина весілля завершується, за бажанням молодят музики продовжують танцювальну частину або оголошується про транспортні засобі, котрі чекають гостей. В Луцьку ж у нас, після кидання букета та підв’язки нагадаю це відбулося 0 22.35 , ми запросили гостей за третє застілля і весілля продовжувалось.
Якщо підводити підсумки, то я хочу сказати що мені трохи забракло часу, а ді-джею ще більше, адже він звик працювати за львівськими стандартами до години другої-третьої ночі, а тут завершив роботу о 22.40. А ще в Луцьку є багато цікавих весільних звичаїв, котрі відбуваються до ресторану і котрі я не застав. Але, в цілому, мені було дуже цікаво попрацювати на волинському весіллі і дізнатися щось нове. Тепер географія моєї роботи розширилась ще на одну область.