Під час навчання в школі час для нас тягнеться дуже довго. Здається ціла вічність у нас в запасі, тільки треба швидше вирости. А щойно двері школи залишаються позаду, життя раптом набирає шаленого темпу. Вуз, армія, робота, кохання, одруження, діти, робота, кар’єра – і не встигаєш помітити коли за вікном літо змінює весну, а на зміну осені при ходить зима. І ось ти, уже з животиком і першою сивиною на скронях, раптом зустрічаєш когось з колишніх однокласників. Життя раптом зупиняється і ти ніби повертаєшся назад у минуле, в ту прекрасну пору – коли вічність була у запасі.
Думаю щось подібне відчували й всі мої однокласники, хто 29 січня 2011 року зміг прийти в кав’ярню на Брюховицькій. Зібралося нас таки багато, шкода що всі не змогли приїхати. Дехто працював, а декого нема в Україні. Прийшли ті, хто зміг: Ярослав Мокрик, Ігор Босий, Ярослав Кушлаба, Андрій Нікіпело, Ярослав Чмир, Андрій Войтко, Ростислав Брижак, Олег Пелех, Тарас Оверко, Віктор Рей,Роман Метельський, Павло Мудряк, Руслан Городечний, Олександр Гливінський, Володимир Боднарчук, Люба Біжок, Оксана Дядюх, Іванка Фешак, Ольга Галун, Зоряна Івлєва, Олена Єгорова, Віта Пилат, Леся Корінь. Багатьом довелося добиратися з інших міст. А ще змогли прийти два наших класних керівники – Юрій Михайлович та Марта Михайлівна.
Розмовам не було кінця. Де ти? Як ти? Чим займаєшся? Всі розпитували і розповідали. Щоб полегшити цей процес, кожен за столом підводився і розповідав про найголовніше, що трапилось у його життя за останні 20 років. Змін таки було багато.
І, звичайно, кожен хотів наробити багато фотографій. Зйомка велася на все, від мобільних телефонів до напівпрофесійних апаратів.
І, звичайно, не обійшлося без танців. Танцювали всі. Навіть не так важливо було яка музика звучала.
А ще згадували цікаві та смішні випадки та ситуації зі шкільного життя: хто яке мав прізвисько і хто на кого задивлявся, і хто кому чого не дав списати. Словом,час летів швидко та весело.
І знову вічність була у нас попереду, і знову ми не хотіли розходитись і обіцяли зустрічатися частіше, списуватися і здзвонюватися. І знову до когось телефонували дружини, чоловіки, діти, і знову за кимось приїздило таксі. І ми поверталися до сімей, дітей, роботи, кар’єри і всіх, героїчно відкладених на один день поточних справ.
Але так хочеться таки зустрітися ще раз, бажано в повнішому складі і знову зануритися в атмосферу безтурботної юності.
Реклама в блозі: Красивые, смешные цитаты о любви и жизни от великих людей!