Весілля в Рівному – особливості традицій.

28 вересня цього року мав нагоду вести весілля в доньки свого хорошого друга Ярослава Шевчука в Рівному.

І зараз, користуючись нагодою і дозволом молодят та батьків, хочу розповісти про особливості весільних звичаїв на Рівненщині.

Принципової різниці я не побачив і тому працювалося мені дуже легко, тим більше, гості прийшли на весілля гарно погуляти та побавитись.

Загальна структурна схема весілля залишається приблизно такою, як у Львові. Тобто присутні традиційні три застілля, після першого застілля – танець молодят і танцювальна пауза. Знімання вельона та завершення весілля відбувається після третього застілля. Тільки саме весілля зміщене в часі, тобто в події в ресторані розпочинаються близько третьої години дня і завершуються до дванадцятої ночі.

Зустрічаємо молодят медом.

Цікаві особливості рівненського весілля розпочалися для мене з зустрічі молодят в ресторані. В більшості випадків батьки зустрічають молоду пару в приміщенні, хоча, як мені розповідали, трапляються випадки, коли це дійство приходить на вулиці перед рестораном.

Наречений та наречена підходять до батьків з іконами в руках і тричі їм кланяються. В цей час музики виконують “Многая літа”. Далі вони передають ікони дружбам. Батьки частують молоду пару хлібом та сіллю і обов’язково після цього медом. Мед стараються принести свячений в церкві. І запивають це все молодята, після привітань кожного з батьків, традиційним шампанським.

Тещу в чоботи одягаю.

Ще одним цікавим елементом весілля є одягання зятем тещі в чоботи. Зводиться все до дарування гарного взуття, але обіграється   цікаво, творчо та з гумором. На цю тему чекайте найближчим часом окрему статтю, бо тема дуже велика і цікава.

Розрізаємо весільний коровай.

Близько року тому писав про те як ріжуть весільний коровай в Бродах, в Рівному ця традиція виглядає по-іншому. Як і в Бродах, розрізання короваю розпочинається під час  третього застілля, але розрізають не старости, а хресні батьки. До слова, старост на весіллі не було і їх обов’язки виконували хресні батьки.

Після слів ведучого (підозрюю що це мали говорити або хресні батьки, або дружби ):

З-під зеленого дуба
Де барвінок в’ється,
Від молодого та молодої
Коровай шлеться.
Десь тут має бути
Нехай дасться чути
(називається ім’я та родинний статус отримувача, наприклад: тітка Оксана )
Музиканти, триста літ!

дружба несе шматок короваю вище названій людині, а музики виконують туш.

Так, переважно, роздають коровай кожному гостеві персонально. Хоча бувають випадки (коли весілля багаточисельне) коли так оголошують тільки найближчих, а всім решта (щоб не затягувати час) дружби розносять коровай без оголошення. Але шматок короваю має дістатися кожному, хто прийшов на весілля.

Після того, як коровай поділено, береться тарілка (підозрюю, що колись це була тарілка, на якій стояв коровай ) обгортається в тканину і хресний батько розбиває її об землю і танцює на уламках танець.

Підошва з “печаткою” для музикантів.

Підошви з кожного короваю складаються на одну тацю і, разом з кількома пляшками горілки, віддаються музикантам. Цей звичай мені довелося бачити вперше, хоча чув про нього багато. Пляшки тут виконують роль “печатки”. Тому й кажуть “підошва з печаткою.”

Знімаємо вельон.

Цю церемонію розпочинає мама нареченої. Після того, як наречена сіла на коліна нареченому, вона підходить і знімає стрічку, котра знаходиться у волоссі нареченої під вельоном. Далі вже свекруха (мама нареченого) знімає вельон та зав’язує хустину.

Далі наречена танцює зі свекрухою і кладе їй на плечі іншу (в подарунок для неї) хустину. Наречена подарунки родині нареченого не дарує.

Ось так, ніби описав всі особливості, хоча, можливо щось і пропустив. Ага, гості бавляться на весіллі дуже активно і завзято. А як ще щось забув, то дописуйте, мені буде цікаво та приємно.

З давніх давен традиційним одягом на весіллі і гостей та молодят була  вишита сорочка, як найкращий оберіг та символ збереження традицій.